16.12.2020

Внутрішня мотивація юного спортсмена.

1. Батьки розмовляють з дитиною доброзичливо, з повагою і порозумінням. У будь-якій ситуації: до і після тренувань і неважно з яким результатом він виступив.
Без крика та принижень.
В такій ситуації у дитини не формується страх: страх невдачі, страх поразки. Саме цей страх часто не дає бути впевненим на старті, саме від цього страху тяжчають ноги, опускаються або тремтять руки, з голови вилітають всі думки.
Юний спортсмен відчуває (саме відчуває, а не чує на словах!), що його люблять, приймають, поважають і що батьки готові підтримати його в будь-якій складній ситуації.
Будь-яке змагання – це сильний стрес.
І може бути все що завгодно, тому що передбачити розвиток ситуації не може ніхто! І адекватні батьки розуміють, що виходячи на килим, на лід, на дистанцію і т.д., загалом на старт – юний спортсмен не йде розважатися, грати в іграшки, в ході змагання він проживає колосальний стрес!
2. Батьки заохочують дитину за його старанність, спроби досягти більшого.
Заохочення, похвала не за медалі і перемоги.
Коли батьки заохочують тільки за “видимі” результати дитина-спортсмен, звичайно, налаштовується на перемогу, щоб в тому числі, отримати подарунок. І цей же настрій на перемогу руйнує впевненість спортсмена в собі.
Адекватні батьки прагнуть побачити нехай навіть невеликий момент у виступі своєї дитини, коли він доклав трохи більше зусиль, прагнення, технічності і т.д. і заохочують саме за це рух вперед.
Тільки в цьому випадку у дитини розвивається внутрішня мотивація: покращувати свою техніку, проявляти наполегливість; прагнути до того, щоб бути краще, ніж учора.
3. Дитину ніколи не порівнюють з іншими. НІКОЛИ. Ні в кращому, ні в гіршому випадку.
І в тій і іншій ситуації, коли юного спортсмена порівнюють з іншими, у нього розвивається оціночне ставлення і страх: сьогодні я кращий за інших, а завтра можу опинитися в іншому становищі і про мене також будуть говорити нехороші слова, обзивати і т.д.
Порівнюючи з іншими спортсменами, батьки закладають у свою дитину страх втратити “своє обличчя”, це здорово б’є по самооцінці.